- загонич
- -а, ч.1) Той, хто заганяє худобу у стайню, кошару, загін, корівник тощо.2) Мисливець, який заганяє звіра під час полювання.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
загонич
Смотреть что такое "загонич" в других словарях:
загонич — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
гайщик — а, ч., мисл. Загонич на гайовому полюванні … Український тлумачний словник
кричани — і/в, мн., мисл., розм. Загоничі, які своїми криками на облавному полюванні підіймають звіра і наганяють його на мисливців … Український тлумачний словник
нагін — го/ну, ч. 1) Час, нагнаний у дорозі (за руху поїздів, машин і т. ін.). •• Ї/хати з наго/ном їхати, випереджаючи графік. 2) мисл. Облава з прапорцями, при якій один або кілька загоничів виганяють тварин на стрілків … Український тлумачний словник
облава — и, ж. 1) мисл. Полювання, за якого оточується місце, де перебуває звір. || Ланцюг загоничів, які оточують звіра. 2) Оточення місця, де перебувають або можуть перебувати переслідувані особи, з метою їх затримання, арешту. || Особи, які беруть… … Український тлумачний словник
нагонич — (учасник облави, який жене звіра / птаха на мисливця), гучок, загонич … Словник синонімів української мови
